Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 920/1567/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П - головуючого, Акулової Н.В., Гольцової Л.А.,

за участю представника заявника Скрипченка Є. І. дов. № 503 від 29.09.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року у справі Господарського суду Сумської області за позовом ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Сумської філії АБ "Укргазбанк" (далі - позивач) звернувся до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідач) з позовом про стягнення 157657гривень 85 коп. боргу за кредитним договором № 043-К від 28 жовтня 2011 року.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем договірного зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 1 жовтня 2014 року позов задоволено.

З фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" стягнуто борг за кредитним договором № 043-К від 28 жовтня 2011 року у сумі 157657 гривень 85 коп.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Господарського суду Сумської області від 1 жовтня 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 40802гривні 83 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 9027 гривень 50 коп., судового збору у розмірі 996 гривень 61 коп. та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення Господарського суду Сумської області в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу за кредитним договором № 043-К від 28 жовтня 2011 року в сумі 107827 гривень 52 коп., з яких: 5229 гривень 89 коп. - борг за процентами строковий та 102597 гривень 63 коп. - борг за процентами прострочений, та 2156 гривень 55 коп. судового збору за подачу позовної заяви залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року, а рішення Господарського суду Сумської області від 1 жовтня 2014 року залишити без змін.

Посилається на порушення апеляційним господарським судом норм ч. 5 ст. 231, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника заявника скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 жовтня 2011 року між ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Сумської обласної дирекції АБ "Укргазбанк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 043-К, за умовами якого останньому надано кредит у сумі 700000 (сімсот тисяч) гривень 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 18 % зі строком користування по 24 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/1145/13 від 19 серпня 2013 року з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 стягнуто на користь ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Сумської обласної дирекції АБ "Укргазбанк" борг за кредитом строковий - 311100 гривень 00 коп.; борг за кредитом прострочений - 182629 гривень 11 коп.; борг за процентами строковий - 7523 гривні 29 коп.; борг за процентами прострочений - 8133гривні 20 коп.; пеню за несвоєчасну сплату кредиту - 15641 гривню 67 коп.; пеню за несвоєчасну сплату процентів - 1031 гривню 04 коп. у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 043-К від 28 жовтня 2011 року.

Вказане рішення набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10 квітня 2014 року у вказаній справі розстрочено виконання рішення Господарського суду Сумської області від 19 серпня 2013 року на 66 місяців.

Господарським судом у вказаній справі встановлено, що оскільки дію кредитного договору № 043-К від 28 жовтня 2011 року не припинено, фактично, відповідач продовжує користування кредитними коштами.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Підпунктом 3.4 кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом.

За вимогами абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами встановлено, що відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором № 043-К від 28 жовтня 2011 року в частині своєчасного погашення кредиту не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворився борг за період з 29 липня 2013 року по 19 серпня 2014 року у розмірі 107827 гривень 52 коп., у тому числі борг за процентами строковий у сумі 5229 гривень 89 коп., борг за процентами за користування кредитом прострочений у сумі 102597 гривень 63 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заявленої суми боргу з 29 липня 2013 року по 19 серпня 2014 року у сумі 107827 гривень 52 коп., нарахованих у відповідності до умов договору та вимог закону.

Водночас, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 40802 гривень 83 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 29 липня 2013 року по 19 серпня 2014 року з наступних підстав.

Відповідно до п. 6.3 кредитного договору за порушення визначених у ньому строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За вимогами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Передбачена наведеною нормою відповідальність за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не встановлено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій (в даному випадку пені) за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, п. 3.8 кредитного договору сторони визначили, що неустойка (у разі її виникнення), яка підлягає сплаті за порушення умов цього договору, сплачується позичальником (відповідачем у справі) окремо на вимогу банку.

Окремо вимогу про сплату неустойки банк боржнику, в порушення умов договору, не висував.

Доказів пред'явлення ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" позичальнику відповідної вимоги судам не надано, що свідчить про недотримання останнім встановленого договором порядку, у зв'язку з чим відповідач був фактично позбавлений можливості надати свої зауваження щодо встановлення та розміру штрафних санкцій (пені) за порушення зобов'язання.

За таких обставин звернення банку до суду з даним позовом не може вважатись пред'явленням вимоги у розумінні та у порядку, передбаченому кредитним договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

З огляду на викладене, встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку у сукупності та вірно застосувавши норми ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ст. ст. 610, 611, 629, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. ч.. 5, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені як таких, що заявлені передчасно, та підставно залишив без змін рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом норм ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, покладених в основу прийнятого у справі судового рішення.

Доводи касаційної скарги, що стосуються переоцінки доказів, суд касаційної інстанції не розглядає як такі, що виходять за межі його повноважень.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду законна та обгрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Акулова

Л. Гольцова